/Files/images/foto/38835582_303.jpg

Пам'ятник Т.Г. Шевченку в Будапешті відкрито в 2007 році

На сьогодні налічується 1384 пам’ятники Тарасові Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах. Загалом, в Україні і світі понад 1100 пам’ятників поету. Це найбільша кількість монументів, встановлених одній особі, якщо не враховувати вождів тоталітарного режиму і невідомих солдатів. За інформацією видання «Вголос», в Україні 1256 пам’ятників Тарасові Шевченку.

/Files/images/foto/IMG_20180312_092612.jpg

Матеріал підготувала Товтин Світлана

Учениця 8-Б класу

Член Тячівської філії МАН

Науковий керівник Роман Яна Михайлівна

Вчитель географії

Буштинської гімназії-інтернату

«Мене вже серце не болить»

/Files/images/foto/Кобринська_Наталія_1880-ті_01.jpg

Найпершою українкою, що вникла в жіноче питання, справедливо вважається Наталія Кобринська (1855-1920 рр.) - перша українська феміністка. Вона походила із роду священика Озаркевича.

Бібліотека Озаркевичів , викликала захоплення всіх, хто її бачив, стала першоджерелом знань для охочої до книг дівчини. Серед друзів приходство Озаркевичів називали «Руськими Афінами».

Наталія одружується з теологом та композитором Теофілем Кобринським. В особі чоловіка Наталія мала щирого друга й однодумця.

«Товариство руських жінок», яке організувала Наталія Кобринська, скликало свої перші загальні збори (1884 р.) у м. Станіславі ( сучасний Івано-Франківськ). Цей день вважається початком українського жіночого руху. Ці перші жіночі збори були тріумфом нових ідей, які, будучи переконливо подані, захопили уми й серця зібраного жіноцтва.

Сама Кобринська так формулювала завдання «Товариства».:

«Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літератури».

І саме таку літературу вона творить. « Я через літературу, - наголошувала вона, - дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві – тож хотіла і других повести за собою.»

При допомозі Івана Франка та з участю Олени Пчілки у Львові виходить альманах «Перший Вінок».

На титулі стояли прізвища двох упорядників – Наталія Кобринська та Олена Пчілка. В цьому альманаху було надруковано 49 прозових, поетичних та публіцистичних творів сімнадцяти жінок-письменниць з усіх тренерів України (таких як : Ганна Барвінок, Дніпрова Чайка, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олена Пчілка, Михайлина Рошкевич, Софія Окуневська, Ольга Франко, Леся Українка, Людмила Старицька, Олена Грицай, Клементина Попович, Олеся Бажанська та ін.)

За ініціативою Наталії Кобринської до Галицького сейму було продано офіційні петиції щодо дозволу вступу жінок до університетів, про заснування першої жіночої гімназії, про допущення дівчат до класичних гімназій.

Тим сподівалася заохотити жінок вийти поза поріг своєї хати і активно включитися в освітню, соціально-громадську, культурну і політичну працю, для добра власного народу.

Ця ідея Наталії Кобринської дуже корисна для кожного часу, в тому числі і для сьогодення .

Закінчила своє життя Наталія Кобринська в м. Болехові.

Усе життя боліло її серце над темною і недолею українського жіноцтва. Засвідчуючи це, заповіла написати на своєму гробі «Мене вже серце не болить».

/Files/images/foto/IMG_20171228_112429_390.jpg

Матеріал підготувала Драгун Анна

Учениця 9-А класу

Член Тячівської філії МАН

Науковий керівник Олійник Марія Іванівна

Вчитель історії

Буштинської гімназії-інтернату

Рани народу час від часу необхідно роздирати щоб вони не вкривалися плівкою байдужості.

Чи чули с-те, рідні браття,

Як боролось Закарпаття?

Сорок тисяч воювало,

Кров невинну проливало

За зелену Верховину,

За Карпатську Україну.

Саме 15 березня 1939 року закарпатці вписали свою сторінку до літопису державотворення незалежної України. На території, де зараз розташований Меморіальний комплекс «Красне Поле», у 1939 році пролилася кров близько 300 Карпатських січовиків, які загинули у нерівному бою з угорським військом за незалежність своєї Батьківщини.

Сьогодні можна з упевненістю сказати, що подвиг на Красному Полі стоїть в одному ряду з подвигом героїв Крут, оборонців Донецького аеропорту, інших мужніх захисників української землі.18 березня 1939 року майже всю Карпатську Україну було окуповано.

Загалом протягом березня 1939 року було вбито близько 2 тисяч захисників Карпатської України, понад 7 тисяч українців зазнали переслідувань.

Не плач, мамко, син не встане,

Україна ще постане

Ще й зелена Верховина,

І Карпатська Україна

/Files/images/foto/IMG_20180320_100009.jpg

Підготував матеріал Пацкан Андріян

Учень 9-Б класу.

Відділення історія.

Керівник Олійник М.І.

Кiлькiсть переглядiв: 117

Коментарi